英国母亲为带孩子去迪士尼 网上众筹到获5.6万
?ван Александр (?оанн-Александр, болг. Иван Александър, ? — 17 лютого 1371) — болгарський цар у 1331–1371 роках. Син деспота Стратимира й Кераци Петрици, сестри болгарського царя Михайла Шишмана. Первинно ?ван Александр був деспотом Ловеча. 1331 року зведений на болгарський престол, повернув усе втрачене болгарами п?сля смерт? царя Михайла Шишмана у грек?в та захопив Фрак?ю до Ф?л?пополя включно.
| ?ван Александр Иван Александър | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1331 — 17 лютого 1371 року | ||
| Попередник: | ?ван Стефан | |
| Наступник: | ?ван Шишман ?ван Срацим?р | |
| Народження: | нев?домо | |
| Смерть: |
17 лютого 1371 Велико-Тирново, Друге болгарське царство  | |
| Кра?на: |
.svg){kind=small} Болгар?я | |
| Рел?г?я: |
православ'я | |
| Р?д: | Шишманович? | |
| Батько: | Стратимир | |
| Мати: | Кераца Петрица | |
| Шлюб: |
Теодора Волоськаd ? Сара-Теодора | |
| Д?ти: |
Михайло Асен IVd, ?ван Стратимир[1], ?ван Асен IVd, Кера Тамара, Кераца-Мар?я Болгарська, Десиславаd, ?ван Шишман[1], ?ван Асен Vd ? Василисаd | |
Правл?ння
ред.Болгар?я за ?вана Александра стр?мко оговтувалась в?д ?ноземного вторгнення та громадянсько? в?йни. Наступний пер?од був золотою добою для середньов?чно? болгарсько? культури. Незважаючи на Чорну смерть та ?ноземн? вторгнення, що в?дновились у наступн? роки, б?льша частина царства ?вана Александра насолоджувалась миром й в?дносним процв?танням упродовж чотирьох десятир?ч; ? церкви, й монастир? були забезпечен? у безпрецедентному масштаб?. Однак, нав?ть за час?в розкв?ту на початку 1340-х ?ван Александр виявив ознаки слабкост? й нер?шучост?, а його пол?тика характеризувалась спробами пошуку компром?с?в. У старост? в?н б?льше був неспроможним в?дбиватись в?д ворог?в та проявляти ефективний контроль над ус?м царством, це також зробило св?й внесок до послаблення царсько? влади в Болгар??, розд?лило кра?ну м?ж його двома синами (?ван Срацим?р та ?ван Шишман) в?д р?зних матер?в.
З середини XIV стол?ття Болгар?я стала жертвою прагнень угорського короля Людов?ка I Анжуйського. Король Угорщини захопив Молдав?ю 1352 року. Пот?м, 1365 угорц? окупували В?д?нське княз?вство та взяли у полон правителя цього княз?вства ?вана Срацим?ра та його родину. Тим часом болгари та в?зант?йц? з?ткнулись знову 1364 року, й коли ?мператор ?оанн V Палеолог повернувся з по?здки Заходом, болгари в?дмовили йому у проход? через ?хн? царство, що мало непри?мн? насл?дки, оск?льки В?зант?йський союзник, граф Савой? Амадей VI, захопив к?лька болгарських морських м?ст, окр?м Варни. ?ван Александр був змушений п?ти на перемовини.
У громадянськ?й в?йн? м?ж Кантакузином та Палеологами займав сторону то першого, то останн?х, проте завжди зазнавав поразки в?д турк?в, союзник?в Кантакузина. 1364 року турки в?дняли у Болгар?? Ф?л?пополь та вс? прилегл? територ??, ? змусили ?вана Александра до принизливого миру: в?н мав видати за султана Мурада свою дочку, Фамар, ? визнати верховну владу султана. Невдовз? п?сля цього 17 лютого 1371 року цар помер.
За ?вана Александра були засуджен? Варламова та Ак?ндимова ?рес?, до яких при?днались адам?тськ? й скопницьк? в?рування. Сл?дом за цим в Болгар?? з'явилось адам?тство у б?льш повн?й форм?, але його було припинено мирним чином пропов?ддю святого сам?тника Феодос?я.
?ресь жид?вствуючих, яка в?дкидала причастя, церкви, ?кони та священство, спиралась, мабуть, на другу дружину ?вана Александра, ?врейку, яка прийняла православ'я п?д ?менем Феодори. 1359 року ?ван Александр знову скликав собор, особливо представницький, п?сля чого була придушена й ця ?ресь. Разом ?з тим, за вироком царя й собору, ?вре?в було позбавлено права бути ?власниками? в Болгар??.
За участ? царя було засновано низку монастир?в ? церков (наприклад, К?л?фаревський монастир, Драгалевський монастир). ?ван Александр надавав покровительство монастирю преподобного Григор?я Сина?та в Парор??.
Див. також
ред.- ?лисаветградське ?вангел?? — слов'янське рукописне ?вангел?? XVI стол?ття, список з ?вангел?я, написаного для ?вана Александра 1356 року. Прикрашено м?н?атюрою з його ктиторським портретом.
Прим?тки
ред.- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
Джерела
ред.