文明6AI难度降低 文明6去除AI基于游戏难度的战斗加成
Смерть Йосипа Стал?на настала 5 березня 1953 року на 75-му (зг?дно з оф?ц?йною верс??ю тих рок?в, на 74-му) роц? життя внасл?док крововиливу в мозок, який стався, ймов?рно, 1 березня на ?рунт? г?пертон?чно? хвороби та атеросклерозу[1].
Хрон?ка под?й
ред.1 березня
ред.П?сля в?д'?зду гостей вранц? 1 березня, Йосип Стал?н, який перебував на Ближн?й дач?, п?шов, ймов?рно, спати. Вдень охорона занепоко?лася через порушення звичного розпорядку, оск?льки Стал?н не вийшов з? сво?х к?мнат ? н?кого не викликав. Однак вона побоялася турбувати вождя без його виклику. П?сля 18 години в к?мнатах Стал?на запалилося св?тло, ? охорона заспоко?лася на деякий час. Ближче до ноч? знайшовся прив?д ув?йти до Стал?на — доставили пошту. Взявши пошту, один ?з охоронц?в виявив його на п?длоз? у мал?й ?дальн? у безпорадному стан?. Охорона перенесла Стал?на на диван та допов?ла про ситуац?ю безпосередньому кер?вництву — м?н?стру держбезпеки Семену ?гнать?ву. За спогадами охоронц?в, ?гнать?в в?дмовився приймати будь-як? р?шення та переадресував сво?х п?длеглих до Бер?? та Маленкова. П?сля цього на дачу при?хали Маленков, Бер?я, Хрущов ? Булган?н, як? також спочатку не наважувалися ув?йти до к?мнати вождя. Дал? Маленков ? Бер?я все ж таки зважилися зайти в к?мнату до Стал?на (Маленков при цьому зняв черевики, як? рип?ли). Наблизившись, вони почули похропування Стал?на, п?сля чого залишили к?мнату, лаяли охорону за пан?ку ? посп?шно по?хали[2].
2 березня
ред.Рано-вранц? охоронц? знову допов?ли нагору, що з вождем щось негаразд. ?Четв?рка? (Маленков, Бер?я, Хрущов ? Булган?н) за участю к?лькох член?в Презид?? ЦК, яких з?брали для п?дстрахування, наважилася в?дправити на дачу л?кар?в, як? п?сля прибуття д?агностували парал?ч право? сторони т?ла. О 10 годин? 40 хвилин в?дбулося оф?ц?йне зас?дання Презид?? ЦК КПРС. На зустр?ч? протягом 20 хвилин розглядалося ?дине питання: ?Заключення л?карського консил?уму про крововилив у мозок у товариша Стал?на Й. В. 2 березня ? тяжкий стан у зв'язку з цим його здоров'я?[2].
3 березня
ред.Вранц? 3 березня смерть Стал?на стала питанням часу, ? в апарат? друго? особи в держав? на той момент Георг?я Маленкова було п?дготовано оф?ц?йне урядове пов?домлення про важку хворобу радянського л?дера ? скликання Бюро Презид?? ЦК КПРС, на якому необх?дно було попередньо розпод?лити повноваження кер?вництва парт?? та держави. Як вважа? ?сторик Юр?й Жуков, у цей момент були п?дготовлен? зм?ни у склад? створеного в лютому 1951 року правлячого тр?умв?рату, в який разом з Маленковим та Лаврент??м Бер?я зам?сть м?н?стра оборони СРСР Миколи Булган?на повернувся авторитетний ? найб?льш популярний у народ?, а й у парт?йно-господарському апарат? В'ячеслав Молотов, якого Стал?н вив?в з? складу кер?вництва ? з посади м?н?стра закордонних справ у лютому 1949 року. ?н?ц?атива включення Молотова до кер?вно? тр?йки належала Маленкову, який прагнув таким чином посилити сво? позиц?? боротьби проти могутнього Л. П. Бер?я, антагон?стом якого був В'ячеслав Михайлович[3].
4 березня
ред.Було оголошено про хворобу Стал?на, опубл?кован? та передавалися по рад?о бюлетен? про стан його здоров'я; згадувалися так? ознаки важкого стану, як ?нсульт, втрата св?домост?, парал?ч т?ла, агональне дихання.
У той же день було скликано останн? екстрене зас?дання Бюро Презид?? ЦК КПРС, на якому цей парт?йний орган був скасований ? злитий з Презид??ю ЦК, до яко? ув?йшли, поряд з членами скасованого бюро Стал?ним, Маленковим, Бер?я, Климент Ворошилов, Микита Хрущов, Булган?н, Лазар Каганович, Максим Сабуров ? Михайло Первух?н, а також ще Молотов та Анастас М?коян. Чисельн?сть презид?? скоротилася з 25 до 11 ос?б. Спрощення зазнала ? Рада м?н?стр?в СРСР, де зам?сть презид?? та бюро презид?? залишили лише презид?ю, скоротивши ?? склад до голови Ради м?н?стр?в та його перших заступник?в, якими стали не вс? м?н?стри, а лише деяк?, як? були одночасно членами Презид?? ЦК КПРС. Уряд очолив Маленков, його першими заступниками стали Бер?я, Молотов, Булган?н та Каганович[3].
5 березня
ред.О 20:00 в?дбулося сп?льне зас?дання вищого кер?вництва кра?ни — Пленуму ЦК КПРС, Ради М?н?стр?в СРСР та Презид?? Верховно? Ради СРСР[3]. На зас?данн? було затверджено прийнят? напередодн? р?шення Бюро Презид?? ЦК: позбавивши Стал?на кер?вних посад голови уряду та секретаря ЦК, включивши його формально до складу нового складу Презид?? ЦК. Весь зах?д зайняв 40 хвилин[2].
О 21 годин? 50 хвилин Стал?н помер[4]. Про смерть Стал?на було оголошено рад?о 6 березня 1953 року о 6 годин? ранку. Зг?дно з медичним висновком, смерть настала внасл?док крововиливу в мозок. Докладно про переб?г л?кування Стал?на, його хворобу, результати розтину т?ла та оф?ц?йний бюлетень розпов?да?ться в книз? академ?ка АМН СРСР Олександра М'ясникова[5]. 6-9 березня радянський народ прощався з? Стал?ним, по вс?й кра?н? було оголошено жалобу. Труна з т?лом пок?йного була встановлена в Будинку Союз?в. Похорон в?дбувся 9 березня[6] [7].
Причини смерт?
ред.У присвяченому питанню нарис? досл?дника Жореса Медвед?ва ?Загадка смерт? Стал?на?, як зазнача? Я. Г. Рокитянський, даються нев?дом? ран?ше в?домост? про здоров'я Стал?на в 1923—1940 роках, про перш? симптоми серйозного захворювання в жовтн? 1945 року, про пог?ршення та фатальний ?нсульт на початку березня 1953 року, який, як вважа? Медвед?в, був результатом зневажливого ставлення Стал?на до медицини. Той факт, що в?н, безпорадний, багато годин пролежав на п?длоз? у сво?й к?мнат?, а Бер?я, Маленков ? Хрущов не посп?шали з викликом л?кар?в, ?нтерпрету?ться як змова. На думку ж ?сторика О. Хлевнюка, обережна повед?нка соратник?в Стал?на та його охорони 1 та 2 березня 1953 року була ц?лком природною. Вони не хот?ли брати в?дпов?дальност? та викликати на себе гн?в вождя. Репрес??, погрози та покарання тримали оточення Стал?на у пост?йн?й напруз? та страху протягом багатьох рок?в. Наявн? факти не вказують на насильницьк? причини смерт?: Стал?н був старий ? хворий. Його хрон?чн? захворювання посилювалися способом життя та шк?дливими звичками: кур?нням, вживанням алкоголю, в?дсутн?стю д??ти, перевтомою. Стал?н регулярно ? довго л?кувався починаючи з 1920-х рок?в. Розтин померлого Стал?на виявив сильне ураження артер?й мозку[2].
Реакц?я на смерть Стал?на
ред.Жалоба
ред. Зовн?шн? зображення | |
|---|---|
 | Вашингтонський ресторан ?1203? запрошу? на безкоштовний борщ на честь смерт? Стал?на. 9 березня 1953 року |
| | Розпорядок дня класика радянсько? педагог?ки Василя Сухомлинського на 6 та 7 березня 1953 року (з рукописного щоденника) |
На смерть Стал?на в?дгукнулися в?ршами радянськ? л?тератори : Олександр Твардовський, Микола Ас??в, Ольга Берггольц, Михайло ?саковський, Лев Ошан?н, Серг?й Михалков та ?нш?[8].
Представники св?тового комун?стичного руху висловили свою скорботу з нагоди смерт? Стал?на: так, видний д?яч Комун?стично? парт?? Велико? Британ?? Раджан? Палм Датт писав у журнал? The Labour Monthly
Через ус? бур? громового св?танку, розпад старо? ери та народження нового, в?н спрямовував корабель людських над?й та устремл?нь з непохитною ст?йк?стю, мужн?стю, судженнями та впевнен?стю у соб?.
Ориг?нальний текст (англ.)Through all the storms of a thunderous dawn, of the dissolution of an old era and the birth of a new, he steered the ship of human hopes and aspirations with unflinching tenacity, courage, judgment and confidence[9].
Нурбей Гул?я згадував, що поет Йосип Нонешв?л? тод? писав: ?якби Сонце згасло, то ми б не так сумували — адже воно св?тило не т?льки добрим, а й поганим людям, а Стал?н, як в?домо, св?тив т?льки добрим?.
Ентуз?азм
ред.
Смерть Стал?на, однак, викликала приплив ентуз?азму у в'язн?в ГУЛАГу[10]. За св?дченням Лева Розгона:
|
Я вже не пам'ятаю, чи п?сля цього бюлетеня, чи п?сля ?ншого, загалом, п?сля того, в якому було сказано: ?дихання Чейн-Стокса? — ми кинулися в санчастину. Ми <…> зажадали в?д нашого головного л?каря Бориса Петровича, щоб в?н з?брав консил?ум ? — на п?дстав? переданих у бюлетен? в?домостей — пов?домив нам, на що ми можемо спод?ватися… <…> Ми сид?ли в коридор? л?карн? й мовчали. Мене било тремт?ння, ? я не м?г угамувати цей ?д?отський, не залежний в?д мене стук?т зуб?в. Пот?м двер?, з яких ми не зводили очей, в?дчинилися, зв?дти вийшов Борис Петрович. В?н увесь сяяв, ? нам стало зрозум?ло ще до того, як в?н сказав: ?Хлопц?! Жодно? над??!!? ? на шию мен? кинувся Потапов — стриманий ? мовчазний Потапов, кадровий оф?цер, розв?дник, колишн?й кап?тан, який ще не забув сво?х численних орден?в…[11] | 
|
Докладний опис ?нтересу магаданських засланц?в на зв?стку про те, що ?десь там, у вже нереальн?й для нас Москв?, випустив останн?й подих кривавий ?дол стол?ття?, м?стить ? книга ?вген?? Г?нзбург "Крутий маршрут"[12].
Едуард Хруцький зазначав: ?Злод?йський св?т тр?умфував. ?Вусатий, — казали блатн?, — над?в дерев'яний бушлат. Чекай амн?ст??!“?[13]. Справд?, за амн?ст??ю 1953 року, ?н?ц?атором яко? був Л. Бер?я, на волю випустили сотн? тисяч засуджених за крим?нальними статтями та незначну к?льк?сть за пол?тичними статтями[14].
Альтернативн? погляди
ред.?снують численн? теор?? змови, що передбачають неприродн?сть смерт? та причетн?сть до не? оточення Стал?на. За одн??ю з них (письменник Едвард Радзинський), Лаврент?й Бер?я , Микита Хрущов та Георг?й Маленков сприяли смерт? Стал?на, не надавши допомоги[15]. Деяк? верс?? такого роду п?ддавалися викриттю: так, книга ?Кремл?вський вовк? такого соб? Стюарта Кагана[16], в як?й автор, видаючи себе за плем?нника Лазаря Кагановича, розпов?дав н?бито з? сл?в свого дядька про те, як той орган?зував змову проти Стал?на ? вбив його сп?льно з М?кояном, Молотовим та Булган?ним, — була в?дкликана нью-йоркським видавництвом William Morrow&Co, що не завадило ?й п?зн?ше вийти рос?йською[17]. Вперше верс?я насильницько? смерт? набула розголосу 1976 року в книз? Абдурахимана Авторханова ?Загадка смерт? Стал?на (Змова Бер??)?[18]. У автора практично нема? сумн?в?в, що Стал?на було вбито верх?вкою Пол?тбюро[19]. На думку одного з охоронц?в, що був св?дком под?й 1 березня 1953 року, у смерт? Стал?на нема? провини охорони, л?кар?в, ? не було н?якого отру?ння[20].
У творах мистецтва
ред.- Художн?й ф?льм ?Смерть Стал?на? (Велика Британ?я, Франц?я, 2017)
- Художн?й ф?льм ?Хрустальов, машину!?
Див. також
ред.- Похорон Стал?на (ф?льм)
- ?стор?я СРСР (1922—1953)
- Клемент ?отвальд — 56-р?чний президент Чехословаччини та посл?довний стал?н?ст повернувся додому з похорону Стал?на ? помер за к?лька дн?в в?д розриву аорти (14 березня)
- Велике прощання (ф?льм, 1953)
Прим?тки
ред.- ↑ Медицинское заключение о болезни и смерти И. В. Сталина. Комсомольская правда № 55 (8535). 6 марта 1953.
- ↑ а б в г О. Хлевнюк. Сталин. Жизнь одного вождя. — М : АСТ, 2015.
- ↑ а б в Ю. Н. Жуков (12 серпня 2010). Борьба за власть в партийно-государственных верхах СССР весной 1953 года. FEDY-DIARY.RU (рос.). Вопросы истории, 1996, № 5-6. Процитовано 16 листопада 2020.
- ↑ Хрущёв С. Н. Никита Хрущёв. Реформатор. — Время, 2010. — 1082 с. — ISBN 978-5-9691-0533-1.
- ↑ Мясников А. Л. Я лечил Сталина // из секретных архивов СССР. — М. : Эксмо, 2011. — 448 с. — ISBN 978-5-699-48731-8.
- ↑ Старые газеты : ?Вечерняя Москва?, 7 марта 1953 г. (стр. 2) (рос.). www.oldgazette.ru. Арх?в ориг?налу за 16 вересня 2017. Процитовано 6 с?чня 2020. [Арх?вовано 2025-08-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Усатюк А. Ф., 1990, с. 223.
- ↑ Шохина Виктория (5 березня 2014). Смерть Сталина: поэзия и правда (рос.). Частный корреспондент. Арх?в ориг?налу за 8 вересня 2019. Процитовано 2025-08-07. [Арх?вовано 2025-08-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Rajani Palme Dutt : Biography [Арх?вовано 2025-08-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Смерть Сталина - Mémoires européennes DU GOULAG (рос.). museum.gulagmemories.eu. Процитовано 6 с?чня 2020.
- ↑ Разгон Л. Э. Плен в своём отечестве // Репрессии в СССР в 30—50-е гг.. — М. : Книжный сад, 1994. — 426 с. — ISBN 978-5-85676-025-4.
- ↑ Гинзбург Е. С. Крутой маршрут // хроника времен культа личности. — М. : Астрель, 2011. — 878 с. — ISBN 978-5-17-051187-7.
- ↑ Эдуард Хруцкий: сына Сталина сажали дважды [Арх?вовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Экспресс газета
- ↑ Андрей Сидорчик (24 грудня 2013). Обычное лето 1953-го. Кого на самом деле амнистировал Берия. aif.ru. Процитовано 17 лютого 2021.
- ↑ Радзинский Э. С. Сталин. — Собрание сочинений: В 7 тт. — М. : Вагриус, 1998. — Т. 2. — 620 с.
- ↑ Kahan Stuart. The Wolf of the Kremlin // The First Biography of L. M. Kaganovich, the Soviet Union’s Architect of Fear. — New York : William Morrow & Co, 1987. — 331 с.
- ↑ Каган Стюарт. Кремлёвский волк / Общ. ред. и послесл. Кожокина Е. М. — М. : Прогресс, 1991. — 303 с. — ISBN 5-01-003194-9.
- ↑ Авторханов А. Г. Загадка смерти Сталина (Заговор Берия). — 4-е изд. — Frankfurt/Main : Посев, 1981. — 316 с.
- ↑ ?Загадка смерти Сталина (Заговор Берия)?, главы из книги // Новый Мир : журнал. — 1991. — № 5 (6 серпня). — С. 194—233.
- ↑ Майор, охранявший Сталина с 1935 года, рассказал о смерти генералиссимуса. Российская газета (рос.). Процитовано 21 лютого 2021.
Л?тература
ред.- Усатюк А. Ф. Исповедь коммуниста // (Критика системы сталинизма). — Рига : Авотс, 1990. — 246 с. — ISBN 5-401-00548-2.
Посилання
ред.- 05/03/53 Сайт присвячений 5-9 березня 1953 року — дням смерт? та похорону Стал?на. На ньому з?бран? св?дчення сучасник?в цих под?й
- Хот?в попрощатися з пок?йним, але помер сам: як ховали Йосипа Стал?на // Рад?о Sputnik, 9.03.2021